Suchergebnisse

18 квітня 1917 р. у Києві було урочисто проголошено створення 1-го Українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Створення полку було підтримане Українською Центральною Радою і стало важливим чинником національного поступу. Незабаром існування Богданівського полку вимушена була санкціонувати і тогочасна російська військова адміністрація.Увечері 26 липня 1917 р., вирушаючи з Києва на російсько-німецький фронт, ешелон богданівців зазнав несподіваного нападу з боку шовіністично налаштованих російських кірасирів та донських козаків. По богданівцях, які не мали достатньої кількості набоїв для належної відповіді нападникам, вели вогонь із гвинтівок та кулеметів; після того, як вагони зупинилися, українських вояків били прикладами та рубали шаблями. Внаслідок нападу загинуло 16 українських військовиків та понад півсотні було поранено.Похорон козаків було організовано на урядовому рівні: 30 липня багатотисячна жалібна процесія, яку очолили голова Української Центральної Ради М. Грушевський та інші представники української влади, розпочавши свою ходу від Київського військового шпиталю, куди звезли тіла загиблих, пройшла вулицею Госпітальною, далі – Хрещатиком і спустилася на Поділ. На Замковій горі у Києві відбулося урочисте поховання богданівців. Було оголошено збір коштів на спорудження пам'ятника загиблим, одначе бурхливі революційні події у Києві не дали можливості довести цю справу до логічного завершення.Наприкінці 80-х років XX ст. місце поховання богданівців знову стало об'єктом громадської уваги. 14 жовтня 1989 р. відбулося організоване молодіжними активістами сходження на Замкову гору і встановлення хреста на могилі поховання вояків. Згодом замість дерев'яного встановили металевого хреста, але через брак вивіреної інформації на хрестах зазначалося, що це – місце поховання Січових стрільців, які полягли під Крутами.12 серпня 2020 р., у 103-тю річницю від дня перепоховання козаків Богданівського полку, з ініціативи відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України на Замковій горі відбулася урочиста церемонія вшанування козаків-богданівців. ; On April 18, 1917, the creation of the 1st Ukrainian Cossack regiment named after Hetman Bohdan Khmelnytsky was solemnly proclaimed in Kyiv. The formation of the regiment was supported by the Ukrainian Central Council and became an important factor in national progress. Soon, the then Russian military administration was also forced to authorize the existence of the regiment.On the evening of July 26, 1917, on their way from Kyiv to the Russian-German front, an echelon of B. Khmelnytsky regiment soldiers was unexpectedly attacked by chauvinistic Russian cuirassiers and Don Cossacks. The attacked, who did not have enough ammunition to counteract the violators, fired rifles and machine guns. After the carriages stopped, the Ukrainian soldiers were beaten with gun-butts and chopped with swords. The attack killed 16 and wounded more than 50 Ukrainian servicemen.The funeral of the Cossacks was organized at the governmental level: on July 30, thousands of people led by the Chairman of the Ukrainian Central Rada M. Hrushevsky and other Ukrainian officials formed the mourning procession and went from the Kyiv Military Hospital, where the bodies of the dead had been brought, along Hospitalna street, Khreschatyk, and then down to Podil. A solemn burial of the soldiers took place on Zamkova hill in Kyiv. A fundraiser for the construction of a monument to the victims was announced, but the turbulent revolutionary events in Kyiv did not allow bringing the case to a logical conclusion.In the late 1980s, this grave once again became an object of public attention. On October 14, 1989, a youth organization initiated the ascent to Zamkova hill and the installation of a cross on the soldiers' graves. Later, the wooden cross was substituted with a metal one, but due to the lack of the verified information, it indicated that it was the burial place of the Sich Riflemen who died near Kruty.On August 12, 2020, on the 103rd anniversary of Bohdan Khmelnytsky regiment Cossacks' reburial, a solemn ceremony honoring them was held on Zamkova hill at the initiative of the Museum of the Ukrainian Revolution of 1917–1921 of the National Museum of the History of Ukraine.

The release of the collection "Little Russian Songs Published by M. Maksymovych" in 1827 became the event that led to revolutionary changes in the advance of the Ukrainian national liberation movement of the first third of the 19th century. The preface to this book, outlined both as the manifesto of Ukrainian romanticism and the first declaration of Ukrainian studies, based on the dominant idea of the "universal nation", initiated the processes of new conceptualization of the common identity of Ukrainians. Two next collections by Maksymovych – "Ukrainian Folk Songs" and "Collected Ukrainian Songs" – also became important in establishing a new methodological paradigm of the complex of sciences about Ukraine and Ukrainians: the totality of their metadiscursive modalities witnessed the formation of ideological models characterized not as Little Russian, but genuinely Ukrainian consciousness, directed towards the "horizon" of worldview imperatives of folk verbal culture.For the first time, such ideological transformations resulted in the literally mass movement of the Ukrainian intelligentsia, who began coordinating their efforts around the practices and theoretical modalities of the common national cause – the collection of Ukrainian songs. Perceptions of the social "nature" of Ukrainians as a separate ethnic community began to change rapidly: the division into gentry and Cossacks, on the one hand, and into peasantry deprived of any political subjectivity, on the other hand, was no longer perceived as axiomatic. The same songs heard throughout the entire Ukrainian ethnographic territory caused the emergence of the first modern concepts of the national territorial unity; a new understanding of the history of Ukraine based on the ethos and historiosophy of the heroic melodious epic was also being formed. Although M. Maksymovych did not question the integrity of the empire in his legacy, objectively the ideas and strategies of the Ukraine-focused school that he conceptualized had a revolutionary character and significantly influenced the processes of forming the communal identity of Ukrainians. ; Вихід у 1827 р. збірки «Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем» став подією, яка спричинила до революційних змін у поступі українського визвольно-національного руху першої третини XІX ст. Передмова до цієї книги, яка окреслилася як маніфестом українського романтизму, так і першою декларацією опертого на домінанту «всестанової народності» українознавства, стала точкою відліку для процесів нової концептуалізації спільнотної ідентичності українців. Важливими в утвердженні нової методологічної парадигмальності комплексу наук про Україну та українство стали також дві наступні Максимовичеві збірки – «Украинские народные песни» та «Сборник украинских песен»: у цілокупності їхніх метадискурсивних модальностей розгорталося становлення ідеологічних моделей не малоросійської, а вже справді української свідомості, зорієнтованої на «горизонт» світоглядних імперативів народної словесності.Наслідком цих ідеологічних трансформацій вперше постає справді масовий рух української інтелігенції, яка починає координувати свої зусилля довкола практик та теоретичних модальностей спільної загальнонаціональної справи – збирання українських пісень. Стрімко починають змінюватися уявлення про соціальну «природу» українства як окремішньої етнічної спільноти: розподіл, з одного боку, на шляхту й козацтво та, з другого – позбавлене політичної суб'єктності селянство більше не сприймається за аксіоматичний. З'ясування того, що одні й ті ж пісні лунають на всьому обширі української етнографічної території, зумовлює появу перших новочасних концепцій територіальної соборності народу; формується також і оперте на етос та історіософію героїчно-пісенного епосу нове розуміння історії України. Попри те, що в доробку М. Максимовича цілісність імперії не піддавалася сумніву, об'єктивно ідеї та стратегії концептуалізованої ним українознавчої школи мали революційний характер, суттєво вплинувши на процеси формування спільнотної ідентичності українців.

18 квітня 1917 р. у Києві було урочисто проголошено створення 1-го Українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Створення полку було підтримане Українською Центральною Радою і стало важливим чинником національного поступу. Незабаром існування Богданівського полку вимушена була санкціонувати і тогочасна російська військова адміністрація.Увечері 26 липня 1917 р., вирушаючи з Києва на російсько-німецький фронт, ешелон богданівців зазнав несподіваного нападу з боку шовіністично налаштованих російських кірасирів та донських козаків. По богданівцях, які не мали достатньої кількості набоїв для належної відповіді нападникам, вели вогонь із гвинтівок та кулеметів; після того, як вагони зупинилися, українських вояків били прикладами та рубали шаблями. Внаслідок нападу загинуло 16 українських військовиків та понад півсотні було поранено.Похорон козаків було організовано на урядовому рівні: 30 липня багатотисячна жалібна процесія, яку очолили голова Української Центральної Ради М. Грушевський та інші представники української влади, розпочавши свою ходу від Київського військового шпиталю, куди звезли тіла загиблих, пройшла вулицею Госпітальною, далі – Хрещатиком і спустилася на Поділ. На Замковій горі у Києві відбулося урочисте поховання богданівців. Було оголошено збір коштів на спорудження пам'ятника загиблим, одначе бурхливі революційні події у Києві не дали можливості довести цю справу до логічного завершення.Наприкінці 80-х років XX ст. місце поховання богданівців знову стало об'єктом громадської уваги. 14 жовтня 1989 р. відбулося організоване молодіжними активістами сходження на Замкову гору і встановлення хреста на могилі поховання вояків. Згодом замість дерев'яного встановили металевого хреста, але через брак вивіреної інформації на хрестах зазначалося, що це – місце поховання Січових стрільців, які полягли під Крутами.12 серпня 2020 р., у 103-тю річницю від дня перепоховання козаків Богданівського полку, з ініціативи відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України на Замковій горі відбулася урочиста церемонія вшанування козаків-богданівців. ; On April 18, 1917, the creation of the 1st Ukrainian Cossack regiment named after Hetman Bohdan Khmelnytsky was solemnly proclaimed in Kyiv. The formation of the regiment was supported by the Ukrainian Central Council and became an important factor in national progress. Soon, the then Russian military administration was also forced to authorize the existence of the regiment.On the evening of July 26, 1917, on their way from Kyiv to the Russian-German front, an echelon of B. Khmelnytsky regiment soldiers was unexpectedly attacked by chauvinistic Russian cuirassiers and Don Cossacks. The attacked, who did not have enough ammunition to counteract the violators, fired rifles and machine guns. After the carriages stopped, the Ukrainian soldiers were beaten with gun-butts and chopped with swords. The attack killed 16 and wounded more than 50 Ukrainian servicemen.The funeral of the Cossacks was organized at the governmental level: on July 30, thousands of people led by the Chairman of the Ukrainian Central Rada M. Hrushevsky and other Ukrainian officials formed the mourning procession and went from the Kyiv Military Hospital, where the bodies of the dead had been brought, along Hospitalna street, Khreschatyk, and then down to Podil. A solemn burial of the soldiers took place on Zamkova hill in Kyiv. A fundraiser for the construction of a monument to the victims was announced, but the turbulent revolutionary events in Kyiv did not allow bringing the case to a logical conclusion.In the late 1980s, this grave once again became an object of public attention. On October 14, 1989, a youth organization initiated the ascent to Zamkova hill and the installation of a cross on the soldiers' graves. Later, the wooden cross was substituted with a metal one, but due to the lack of the verified information, it indicated that it was the burial place of the Sich Riflemen who died near Kruty.On August 12, 2020, on the 103rd anniversary of Bohdan Khmelnytsky regiment Cossacks' reburial, a solemn ceremony honoring them was held on Zamkova hill at the initiative of the Museum of the Ukrainian Revolution of 1917–1921 of the National Museum of the History of Ukraine.

The release of the collection "Little Russian Songs Published by M. Maksymovych" in 1827 became the event that led to revolutionary changes in the advance of the Ukrainian national liberation movement of the first third of the 19th century. The preface to this book, outlined both as the manifesto of Ukrainian romanticism and the first declaration of Ukrainian studies, based on the dominant idea of the "universal nation", initiated the processes of new conceptualization of the common identity of Ukrainians. Two next collections by Maksymovych – "Ukrainian Folk Songs" and "Collected Ukrainian Songs" – also became important in establishing a new methodological paradigm of the complex of sciences about Ukraine and Ukrainians: the totality of their metadiscursive modalities witnessed the formation of ideological models characterized not as Little Russian, but genuinely Ukrainian consciousness, directed towards the "horizon" of worldview imperatives of folk verbal culture.For the first time, such ideological transformations resulted in the literally mass movement of the Ukrainian intelligentsia, who began coordinating their efforts around the practices and theoretical modalities of the common national cause – the collection of Ukrainian songs. Perceptions of the social "nature" of Ukrainians as a separate ethnic community began to change rapidly: the division into gentry and Cossacks, on the one hand, and into peasantry deprived of any political subjectivity, on the other hand, was no longer perceived as axiomatic. The same songs heard throughout the entire Ukrainian ethnographic territory caused the emergence of the first modern concepts of the national territorial unity; a new understanding of the history of Ukraine based on the ethos and historiosophy of the heroic melodious epic was also being formed. Although M. Maksymovych did not question the integrity of the empire in his legacy, objectively the ideas and strategies of the Ukraine-focused school that he conceptualized had a revolutionary character and significantly influenced the processes of forming the communal identity of Ukrainians. ; Вихід у 1827 р. збірки «Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем» став подією, яка спричинила до революційних змін у поступі українського визвольно-національного руху першої третини XІX ст. Передмова до цієї книги, яка окреслилася як маніфестом українського романтизму, так і першою декларацією опертого на домінанту «всестанової народності» українознавства, стала точкою відліку для процесів нової концептуалізації спільнотної ідентичності українців. Важливими в утвердженні нової методологічної парадигмальності комплексу наук про Україну та українство стали також дві наступні Максимовичеві збірки – «Украинские народные песни» та «Сборник украинских песен»: у цілокупності їхніх метадискурсивних модальностей розгорталося становлення ідеологічних моделей не малоросійської, а вже справді української свідомості, зорієнтованої на «горизонт» світоглядних імперативів народної словесності.Наслідком цих ідеологічних трансформацій вперше постає справді масовий рух української інтелігенції, яка починає координувати свої зусилля довкола практик та теоретичних модальностей спільної загальнонаціональної справи – збирання українських пісень. Стрімко починають змінюватися уявлення про соціальну «природу» українства як окремішньої етнічної спільноти: розподіл, з одного боку, на шляхту й козацтво та, з другого – позбавлене політичної суб'єктності селянство більше не сприймається за аксіоматичний. З'ясування того, що одні й ті ж пісні лунають на всьому обширі української етнографічної території, зумовлює появу перших новочасних концепцій територіальної соборності народу; формується також і оперте на етос та історіософію героїчно-пісенного епосу нове розуміння історії України. Попри те, що в доробку М. Максимовича цілісність імперії не піддавалася сумніву, об'єктивно ідеї та стратегії концептуалізованої ним українознавчої школи мали революційний характер, суттєво вплинувши на процеси формування спільнотної ідентичності українців.

Концептуально осмисливши дилему спільнотної ідентичності як базову проблему в дискурсивному просторі українознавства поч. XІX ст. та проаналізувавши специфіку формування уявлень про українську самобутність в історіографії «старшинських автономістів» і студіях над художньою словесністю початку XІX ст., можна зробити обґрунтований висновок про те, що пробудження у Європі під впливом Французької революції та наполеонівських війн національних рухів поставило перед українськими інтелектуалами питання, на які не було відповіді у системі координат «старшинського автономізму». Прикметно, що навіть «История Русов» – своєрідний політичний маніфест найрадикальнішого крила автономістів – все ж лишається ще в межах дискурсу малоросійського, а не загальнонаціонального: чинник конфесійний відіграє для його автора одну із вирішальних ролей, селянство опиняється за межами «політичного народу», право імператора на володіння козацькими теренами не піддається сумніву. Перші спроби аналітичного осмислення пам'яток української художньої словесності (збірка дум, яка збереглася в паперах В. Ломиковського, «Грамматика малороссийского наречия…» О. Павловського) засвідчили становлення наукового зацікавлення українською мовою та словесністю як цікавими та самобутніми феноменами. Таке зацікавлення ще більше посилилося під впливом філософії гердеризму, яка розглядала народну пісню як втілення автентичного народного буття. Важливим етапом на цьому шляху став вихід «Опыта собрания старинных малороссийских песен» М. Цертелєва – першої друкованої збірки козацьких дум, автор якої підніс до рівня естетичного ідеалу народно-героїчний епос України. Такий підхід став передвістям кардинальної зміни не тільки в методології україно­знавства, а й у цілій системі уявлень про спільнотну ідентичність українців, до якої спричинили незабаром «Малороссийские песни» М. Максимовича. ; Having conceptually embraced the communal identity problem in the space of the early 19th-century Ukrainian Studies discourse, and having analyzed the specifics of forming the concept of the Ukrainian singularity in the historiography of senior autonomists and language arts studies of the early 19th century, we can make a substantiated conclusion that the European revival of national movements, influenced by the French Revolution and Napoleon invasions, faced Ukrainian intellectuals with the question to which the system of "senior autonomy" didn't have an answer. It is worth mentioning that even "History of the Rus" – a kind of a political manifesto of the most radical autonomists' wing – still remains in terms of the Little Russian discourse instead of the national one: the denominational factor plays for its author one of the crucial parts; peasantry appears beyond the "political nation"; the emperor's right for owning Cossack terrains stays out of question. The first attempts to analytically comprehend the Ukrainian language arts (the collection of dumas, preserved in V. Lomykovskyi's papers, O. Pavlovskyi's "Grammar of the Little Russian Dialect") testified the establishment of the scientific interest in the Ukrainian language and language arts as a specific and singular phenomenon. This interest intensified under the influence of Herder's philosophy, which considered folk songs as the implementation of the authentic people's being. An important stage of this way was marked by the release of "Experience of Collecting Old Little Russian Songs" by M. Tserteliev – the first published collection of Cossack dumas, whose author lifted the vernacular-heroic epos of Ukraine to the level of an aesthetic ideal. Such an approach foreboded radical changes not only in the methodology of Ukrainian studies but also in the entire system of the communal Ukrainian identity concept, which later included M. Maksymovych's "Little Russian Songs".